Сумісництво: важливі зміни для бюджетників

З 19 липня 2022 року стаття 102-1 КЗпП визначає, що таке сумісництво:

Зі статті 102-1 КЗпП виключили норму, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначає Кабмін. Відповідно, на підставі постанови КМУ від 22.11.2022 № 1306 із 25 листопада 2022 року втратила чинність постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245 (далі — Постанова № 245). Також Кабмін розпорядженням від 22.11.2022 № 1047-р скасував наказ Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28.06.1993 № 43 (далі — Положення № 43).

Нормативно-правові акти скасовують, якщо суд їх визнав протиправними, тобто незаконними чи такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили та нечинними пов­ністю або в окремій його частині (п. 3 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових ­актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Мін’юсту від 31.07.2000 № 32/5 в ред. наказу від 15.05.2013 № 884/5). Нормативно-правовий акт діє з моменту, коли він набрав чинності, і до моменту, коли він втратить чинність. Тобто коректніше говорити не про скасування Положення № 43, а про визнання його таким, що втратило чинність.

Розглянемо, що змінилося для працівників — сумісників державних підприємств, установ і організацій.

Керівник може заборонити працівнику працювати за сумісництвом

Було. Керівник разом із профспілкою міг впровадити обмеження на сумісництво для працівників, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, якщо їхня додаткова робота могла негативно вплинути на їхнє здоров’я та безпеку виробництва. Також керівник міг обмежувати роботу за сумісництвом непов­нолітніх і вагітних (абз. 3 п. 1 Постанови № 245).

Стало. Зазначена норма втратила чинність, натомість як і раніше, частина друга статті 21 КЗпП передбачає, що законодавство, колективний або трудовий договір ­можуть обмежувати право працівника підприємства будь-якої форми власності на роботу за сумісництвом.

Сумісник може працювати понад 4 години на день

Було. Сумісник не мав права працювати понад 4 години на день і понад пов­ний робочий день у вихідний день, а протягом місяця — більше половини місячної норми робочого часу (п. 2 Постанови № 245).

Стало. Сумісники ­можуть працювати пов­ний робочий час. Якщо штатний розпис передбачає 1,0 штатну одиницю, на підставі заяви працівника керівник, якщо згоден, наказом встановлює пов­ний робочий день — 8 годин або більше.

Сумісник не зо­бо­в’я­заний брати відпустку одночасно з відпусткою за основ­ною посадою

Було. Щорічну відпустку сумісникам надавали одночасно з відпусткою за основ­ним місцем роботи (п. 3 Постанови № 245, п. 6 Положення № 43).

Стало. Сумісник не зо­бо­в’я­заний брати щорічну відпустку одночасно з відпусткою за основ­ною посадою. Як і раніше, у перший рік роботи сумісник має право використати щорічну відпустку одночасно з відпусткою за основ­ною посадою до того, як відпрацює шість місяців на підприємстві (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР; далі — Закон про відпустки). Також сумісник має право оформити відпустку без збереження зар­плати на термін до закінчення відпустки за основ­ною посадою (п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки).

Керівникам дозволили працювати за сумісництвом

Було. Не мали права працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів — цехів, відділів, лабораторій тощо, та їхні заступники, за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності (п. 4 Постанови № 245, п. 4 Положення № 43).

Стало. Зазначені посадові особи отримали право працювати за сумісництвом у будь-якій сфері. Водночас вони як посадові особи юридичних осіб публічного права мають не допускати, щоб виник реальний, потенційний конфлікт інтересів (п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII).

Сумісників зрівняли з основ­ними працівниками у підставах звільнення та у праві на вихідну допомогу

Було. Керівники звільняли сумісників з підстав, передбачених законодавством, а також якщо приймали основ­ного працівника чи обмежу­вали сумісництво у зв’язку з особ­ливими умовами та режимом праці, без вихідної допомоги (п. 8 Положення № 43).

Стало. Керівник не має права звільнити сумісника у зв’язку з тим, що приймає основ­ного працівника. Сумісників, як і основ­них працівників, звільняють із підстав, визначених КЗпП, також їм виплачують вихідну допомогу у випадках, передбачених статтею 44 КЗпП.

Втратив чинність перелік робіт, що не є сумісництвом

Було. Додаток до Положення № 43 визначав перелік робіт, що не є сумісництвом, наприк­лад, педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік, або інша робота, якщо на основ­ній роботі працівник працює непов­ний робочий день і отримує непов­ний оклад, якщо сумарно оплата основ­ної та іншої роботи не перевищує пов­ного окладу за основ­ним місцем роботи.

Стало. Відтепер додаткову роботу слід оформлювати як окремий трудовий договір про роботу за сумісництвом у вільний від основ­ної роботи час або як цивільно-правовий договір про виконання робіт чи надання послуг.