Як оплатити «безсвітловий» простій та чи можна звільнити: роз’яснюють профспілки
- на який час можна запровадити простій через вимкнення електроенергії
- коли звільнення працівника суд може визнати незаконним
Важлива функція Федерації професійних спілок України (Федерація профспілок) — захист трудових прав працівників. Тому вони постійно відповідають на запитання, якими переймаються керівники установ та бухгалтери. А саме: як правильно оплатити працівникам простій, якщо немає електроенергії, чи можна звільнити працівника, якщо він тривалий час відсутній на роботі, чи зобов’язаний працівник повідомляти роботодавця про основне місце роботи.
Роботодавець повинен оплачувати простій, інакше порушить законодавство.
Справді, на сьогодні в багатьох установах, організаціях виникають простої в роботі через вимкнення електроенергії. Федерація профспілок нагадує:
Простій — це зупинення роботи, викликане:
- відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних, щоб виконувати роботи;
- невідворотною силою;
- іншими обставинами.
Простій може виникати як з вини роботодавця чи працівника, так і незалежно від їхньої діяльності або бездіяльності. Простій оголошують як по всій установі, так і в окремому підрозділі або для конкретних працівників.
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всієї установи, працівник має попередити власника або уповноваженого ним органу або посадових осіб (ст. 113 КЗпП). Законодавство не визначає порядку документального оформлення простою. Щоб оформити факт простою, треба скласти відповідний акт, у якому зафіксувати причини, що зумовили припинення роботи, та наказ про простій (роз’яснення Мінсоцполітики в листі від 04.10.2013 № 179/06/186-13).
Федерація профспілок радить у випадку, коли виникає простій, у наказі про оголошення простою зазначити:
- причину, що призвела до простою;
- дату і час початку та тривалість простою (дату/час його завершення);
- кому оголошено простій — усій установі, певним підрозділам чи окремим категоріям працівників;
- необхідність присутності або відсутності працівників на робочому місці;
- порядок оплати часу простою.
У галузевих нормативних документах та колективних договорах можна встановлювати й більший розмір оплати за час простою, ніж дві третини окладу. Федерація профспілок наголошує, що розмір «простійної» оплати становитиме 66,667% від окладу працівника. Особливість розрахунку «простійної» оплати полягає в тому, що час простою вимірюють у годинах.
Федерація профспілок наголошує: якщо роботодавець відмовиться оплачувати простій за період відсутності в установі електроенергії, він порушить законодавство. За порушення трудового законодавства та оплати праці законодавство передбачає п’ять видів відповідальності: дисциплінарну, матеріальну, адміністративну, фінансову та кримінальну. Відповідальність різних видів застосовуватимуть незалежно одна від одної. І саме на підставі результатів перевірки Держпраці посадових осіб можуть притягнути до адміністративної та кримінальної відповідальності, а підприємство — до фінансової.
Керівник може звільнити працівника, але для цього мають бути дві умови. До того ж є певні ризики.
19 липня 2022 року набрав чинності Закон № 2352, яким частину першу статті 36 КЗпП «Підстави припинення трудового договору» доповнили пунктом 83 такого змісту: відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці підряд.
Цю підставу для припинення трудового договору не слід ототожнювати зі звільненням у зв’язку з прогулом (п. 4 ст. 40 КЗпП).
Федерація профспілок наголошує: щоб припинити дію трудового договору за відповідною підставою, мають бути дотримані одночасно дві обов’язкові умови:
- фактична відсутність працівника на робочому місці понад чотири місяці підряд;
- відсутність інформації у роботодавця про причини відсутності понад чотири місяці підряд. Не має значення — поважна чи неповажна причина відсутності.
Якщо не виконуються одночасно дві наведені умови, то звільнення суд може визнати незаконним. Наприклад, якщо працівник доведе, що протягом чотирьох місяців інформував роботодавця про причини своєї відсутності.
Роботодавцю слід налагодити зв’язок із відсутнім працівником. Звичайно, в умовах воєнного стану обмін кадровими документами можна організувати в електронному форматі. Зокрема, надсилати електронні документи і накладати електронний підпис.
Федерація профспілок наголошує: щоб електронний документ мав таку юридичну силу, як і паперовий документ, його треба скласти з усіма обов’язковими реквізитами. Також він має містити електронний підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону № 2155. За чинним законодавством кваліфікований електронний підпис (далі — КЕП) має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Це означає, що підписана КЕП заява працівника або підписаний КЕП наказ роботодавця прирівнюється до паперового документа та буде належним доказом, якщо виникне трудовий спір.
Оскільки підстава звільнення відповідно до пункту 83 частини першої статті 36 КЗпП запроваджена Законом № 2352, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, та закон не має зворотної дії в часі, перебіг чотиримісячного строку розпочинається із зазначеної дати.
Основне місце роботи — місце, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору. Саме працівник визначає його основним у заяві. Підтверджують це й відомості в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування на підставі заяви (п. 12 ст. 1 Закону № 2464). Застрахована особа зобов’язана повідомляти страхувальника про основне місце роботи (п. 3-1 ч. 2 ст. 16 Закону № 1058).
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачає законодавство, колективний договір або угода сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).
Тобто працівники можуть виконувати роботу за сумісництвом на іншому підприємстві, крім основного місця роботи. А от можливості мати два основних місця роботи законодавство про працю не передбачає.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин (ч. 1 ст. 13 Закону № 2136). Тож працівник, з яким призупинили трудовий договір, і надалі перебуває у трудових відносинах з установою та має основне місце роботи. Прийняти його на нову роботу на період призупиненого договору можна тільки за сумісництвом.
Однак Східне Міжрегіональне управління Держпраці роз’яснює: під час призупинення трудових відносин за попереднім місцем роботи, яке було для працівника основним, він має право працевлаштуватись в іншого роботодавця та визначити таке нове робоче місце основним. Згода роботодавця не потрібна. Працівнику достатньо повідомити роботодавця про те, що він уклав трудовий договір, та визначити нове місце роботи основним.
Щоб змінити основне місце роботи, працівник має відкликати попередню заяву про визначення місця роботи основним і повідомити про це роботодавця, де він працював за сумісництвом (п. 3-1 ч. 2 ст. 16 Закону № 1058). З дати заяви про відкликання ознака основного місця роботи змінюється на роботу за сумісництвом.