Ризики співпраці з підприємствами на тимчасово окупованій території

Територія, тимчасово окупована рф, є невід’ємною частиною території України. На ній продовжують діяти Конституція України, закони України та міжнародні договори. Тому від підприємств та ФОПів, що опинилися на окупованих територіях, закон вимагає української реєстрації та роботи за українським законодавством.

Є під час окупації й «червоні» лінії. Осіб, які їх перетнуть, можуть визнати колабораціоністами.

Якщо ваш контрагент перебуває на тимчасово окупованій території, з’ясувати особливості його госпдіяльності може бути нелегко. А все через обмежений доступ до державних реєстрів, якими можемо користуватися для перевірки контрагентів.

Як діяти — розберемо по черзі.

Яку територію вважають окупованою

Ще 2014 року депутати ухвалили Закон № 1207. Ним встановили низку обмежень для діяльності підприємств на окупованій території.

Закон № 1207 дозволяє провадити господарську діяльність винятково після того, як підприємство змінило податкову адресу на іншу територію, підконтрольну Україні. З цього випливають обмеження економічної діяльності, які варто врахувати (ст. 13 Закону № 1207).

Щодо правочинів. Усі договори з підприємством, що перебуває на окупованій території, є нікчемними. Не потрібно визнавати правочин недійсним через суд, оскільки таке обмеження встановлює закон.

Тож якщо укладете договір з контрагентом на тимчасово окупованій території України, правових наслідків для сторін він не створить. Наслідки можуть бути, якщо сторони хоча б частково виконають умови нікчемного правочину.

Щодо ліцензій. Ліцензії і документи дозвільного характеру не діють на тимчасово окупованих територіях. Проте до закінчення строку їх дії вони дають право проводити господарську діяльність на іншій території України, якщо підприємство змінить податкову адресу на підконт­рольну Україні територію.

Продовжити дію таких документів до деокупації території підприємство не зможе.

Щодо платежів. Переказувати кошти між тимчасово окупованою та іншою територією України заборонено.

Щодо сертифікатів. На товари, вироблені на тимчасово окупованій території, не видають сертифікат українського походження.

Заборонено також будь-якими видами транспорту переміщувати товари (роботи, послуги) з тимчасово окупованої території на іншу територію України або навпаки (ст. 13-1 Закону № 1207).

Перелік територій, які вважають тимчасово окупованими, знайдете в частині першій статті 3 Закону № 1207. Це:

• сухопутна територія тимчасово окупованих рф територій України, водні об’єкти або їх частини, що перебувають на цих територіях;
• внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих рф територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
• інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням РНБО, введеним у дію указом Президента України;
• надра та повітряний простір під цими територіями.

В умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території визначає та скасовує РНБО за указом Президента України. Однак станом на початок вересня 2022 року можновладці такого рішення не ухвалили. Без юридичної підстави території, не підконтрольні Україні після початку повномасштабної війни, не вважають тимчасово окупованими у розумінні Закону № 1207.

Умовно тимчасово окуповані території можна поділити на дві категорії:

• території Донецької, Луганської областей та Криму, окуповані до 24.02.2022;
• території, тимчасово окуповані після 24.02.2022. Однак переліку цих територій, затвердженого відповідно до вимог Закону № 1207, на сьогодні немає.

Тож можемо дійти висновку, що обмеження для господарської діяльності за Законом № 1207 на територіях, тимчасово окупованих після 24.02.2022, діятимуть, коли їх офіційно визнають, тобто коли РНБО ухвалить відповідне рішення. Після того як ці території офіційного визнають окупованими, всі договори та господарські операції з підприємствами, що залишилися на цих територіях, потрібно буде зупинити.

Не слід плутати рішення РНБО з наказом Мінреінтеграції. Він слугує передусім для нарахування виплат внутрішньо переміщеним особам і не створює правових наслідків чи обмежень для економічної діяльності.

Яка відповідальність загрожує колаборантам

Попри те що території, окуповані після 24.02.2022, РНБО ще офіційно не визнала такими, ризик співпраці з контрагентом нікуди не зникає.

Ще на початку березня 2022 року законотворець доповнив Кримінальний кодекс України (КК) статтею 111-1, яка встановлює відповідальність за колабораційну діяльність. Такий злочин суб’єкт господарської діяльності вчинить, якщо:

• передасть матеріальні ресурси збройним формуванням країни-агресора;
• вестиме господарську діяльність у взаємодії з країною-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території.

Склад злочину правоохоронці доводитимуть у діях тих осіб, які платно чи безоплатно передали органам окупаційної влади, наприклад, пальне, устаткування, транспортні засоби, продукти, виконували для них роботи чи надавали їм послуги.

Тобто з огляду на встановлений в Україні публічний порядок в умовах збройної агресії будь-яку господарську діяльність на окупованих територіях, не пов’язану з гуманітарною допомогою місцевому населенню чи забезпеченням його життєдіяльності, суд може визнати колабораційною.

У широкому трактуванні звинувачення в колабораційній діяльності можуть застосовувати до осіб та підприємств, що провадять будь-яку господарську діяльність у взаємодії з рф, зокрема й через ланцюг постачання. Отже, під таку діяльність може підпадати надання послуг та виконання робіт, постачання товарів на користь рф та афілійованих до неї осіб, державних та пов’язаних із ними підприємств.

Як перевірити контрагента

На сьогодні немає юридичних підстав стверджувати про поширення обмежень укладати правочини з контрагентами, які перебувають на територіях, тимчасово окупованих після 24.02.2022. Однак співпраця з контрагентами, зареєстрованими на цих територіях, має свої ризики.

Тож перш ніж укладати договір з контрагентом, варто з’ясувати адресу реєстрації підприємства або ФОПа.

ЄДР наразі закритий для загального доступу. Утім, можете орієнтуватися на інші доступні ресурси, що працюють на основі державних реєстрів та обробляють інформацію про суб’єктів господарської діяльності.

Щоб остаточно упевнитися, що контрагент не перебуває на непідконтрольній території, вимагайте від нього документальне підтвердження, що:

• його місцезнаходженням (місцем проживання) є підконтрольна Україні територія;
• він подає звітність чи сплачує податки до українського бюджету.

У будь-якому разі маєте розуміти, де і в якому стані наразі перебуває контрагент та чи має він можливість виконати свої зобов’язання.