Працівникові не оплатили курсів підвищення кваліфікації: чи підтримав його суд
- з’ясувати, які гарантії надавати працівникам
- від претензій працівників та судової тяганини
Підвищення кваліфікації — обов’язкова процедура для атестації та отримання нової категорії працівників бюджетних установ. Держава гарантує їм можливість навчатися без втрати заробітку та соціальних гарантій. Керівники зобов’язані забезпечити ці умови, а не перекладати витрати на працівників. Судова практика показує, що навіть заява про відмову від відшкодування витрат не звільняє установи від обов’язку компенсувати ці витрати. Краще оплатити витрати, ніж мати позачергову ревізію і судові витрати й компенсувати моральну шкоду, завдану працівникам.
У статті розглянемо, які гарантії закон встановлює для працівників, та ознайомимося із судовою практикою, щоб зрозуміти, як правильно застосовувати ці норми.
Гарантії
Гарантії працівникам, яких роботодавці направляють на підвищення кваліфікації, визначені в Кодексі законів про працю України (КЗпП) та інших законодавчих актах (ч. 1 ст. 12 Закону № 108).
Якщо працівники підвищуватимуть кваліфікацію з відривом від виробництва, керівник установи має:
- зберегти за ними місце роботи (посаду);
- здійснити виплати, які передбачає законодавство.
Підстава — стаття 122 КЗпП.
Види виплат визначає Постанова № 695. До них належать:
- середня зарплата за час навчання, обчислена відповідно до Порядку № 100. У загальному випадку середню зарплату зберігають тільки за основним місцем роботи. Педагогічним і медичним працівникам — за кожним місцем роботи;
- оплата проїзду до місця навчання та назад;
- витрати на наймання житла;
- добові за кожен день дороги та навчання — у розмірі, який встановлює законодавство для службових відряджень, якщо підвищення кваліфікації проходить в іншому населеному пункті.
Щоб направити працівника на курси підвищення кваліфікації, видайте наказ на підставі:
- листа-запрошення організаторів — обов’язково;
- заяви працівника — за необхідності.
Це може бути наказ про направлення працівника на підвищення кваліфікації в місто, де він проживає, або до іншого населеного пункту.
Відповідальність за порушення
Якщо керівник установи не дотримається вимог щодо гарантій, його притягнуть до адміністративної відповідальності за статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Результат — штраф за порушення трудового законодавства. Також працівник може звернутися до суду для захисту своїх прав.
Щоб переконатися в цьому, перегляньте судові рішення.
Судова практика
Суть справи
Працівниця звернулася до суду з позовом до установи, щоб стягнути:
- 2160 грн — відшкодування вартості проїзду на навчання й назад та добових за 30 календарних днів;
- 15840,80 грн — судових витрат, з яких:
- 840,80 грн — судовий збір;
- 15000 грн — витрати на професійну правничу допомогу.
У жовтні 2018 року в працівниці народився син, тож вона перебувала у відпустці з догляду за дитиною. 03.02.2020 вона перервала відпустку й повернулася на своє основне місце роботи. Оскільки строк дії її сертифікату закінчився 20.05.2019, керівник установи наказом від 03.02.2020 направив її на курси підвищення кваліфікації. Курси тривали з 04.02.2020 по 04.03.2020.
Позивачка оплачувала за власні кошти вартість програми курсу підвищення кваліфікації, проїзд на навчання й назад, проживання та харчування в Києві, взявши готівковий кредит у банку. Оскільки курси є обов’язковими, працівниця вважає, що керівник установи мав компенсувати їй витрати на проїзд і добові.
Керівник установи відповів, що не бачить підстав і можливостей для відшкодування витрат на навчання, оскільки в бюджеті установи на 2020 рік не передбачили таких витрат.
Що встановив суд
Суд встановив, що працівниця має право на гарантії та компенсації, визначені Постановою № 695. Заперечення відповідача не обґрунтовані. Позивачка має право вимагати відшкодування витрат на проїзд і навчання та добові під час підвищення кваліфікації.
Рішення суду
Суд визнав бездіяльність керівника установи через невиплату працівниці компенсації за проїзд і добових та зобов’язав відшкодувати ці витрати (рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси в справі № 711/5175/20).
Суть справи
Працівник звернувся до суду з позовом до установи, щоб стягнути добові за час, коли перебував на курсах підвищення кваліфікації за направленням керівника. Він надав всі необхідні документи, але йому відмовили у виплаті витрат через те, що економіст не заклав кошти на відрядження в кошторис установи. Працівник стверджує, що недбальство посадових осіб не може бути підставою для невиплат. Він звернувся до ревізорів зі скаргою на установу. Ревізори провели позапланову ревізію, підтвердили відсутність відповідної статті витрат у кошторисі й порадили звернутись до суду. Також працівник просив стягнути моральну шкоду за приниження та витрачений час на бюрократичні процедури.
Керівник установи до суду не з’явився й позову не визнав.
Що встановив суд
Суд встановив, що керівник установи відрядив працівника на курси підвищення кваліфікації за наказом. У матеріалах справи є копія заяви працівника, згідно з якою він просив відрядити його без оплати проїзду та добових. Однак після того, як пройшов курси, працівник подав заяву, у якій відмовився від попередньої заяви й вимагав оплатити йому витрати, понесені під час навчання. Також суд заслухав свідка, який повідомив, що в установі існує практика, коли працівники пишуть заяви про відмову від оплати відряджень, а протягом останніх п’яти років ця практика поширюється й на курси підвищення кваліфікації.
Рішення суду
Суд визнав дії керівника установи протиправними й стягнув з установи на користь працівника витрати, які він поніс під час навчання (рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області в справі № 369/10276/15-ц).
РЕЗЮМУЄМО. Підвищення кваліфікації — це не примха працівників, а важливий аспект їхнього професійного розвитку. Керівник установи зобов’язаний дотримуватися законів і створювати умови для навчання без додаткових витрат для підлеглих. Якщо цього не робити, суд зобов’яже компенсувати працівникам витрати.
