Сумісництво і суміщення держслужбовців в умовах воєнного стану: роз’яснює НАДС
- чи має право військова посадова особа на іншу оплачувану діяльність
- яка відповідальність за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення
Особи, які на своїх посадах виконують функції держави або місцевого самоврядування (держслужбовці), мають обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Щоб такі обмеження в умовах воєнного стану були адекватними та однаковими для всіх, НАДС надає роз’яснення, методичну та консультаційну допомогу. Загальні роз’яснення НАДС надало у Методичних рекомендаціях*. Відповіді на найактуальніші запитання читайте в статті.
Так, можна.
Справді, особам, уповноваженим виконувати функції держави або місцевого самоврядування, закон забороняє іншу оплачувану або підприємницьку діяльність, якщо Конституція або закони України не передбачають інакшого (п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 1700). Їх перелік наведено в пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1700. А громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України (ЗСУ) та в інших військових формуваннях, і членам їхніх сімей держава гарантує соціальний захист (ч. 5 ст. 17 Конституції України).
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції та законах, з урахуванням особливостей, які встановлює цей та інші закони.
Через особливий характер військової служби, яка пов’язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надають визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Держава гарантує їм достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 2011).
До складу грошового забезпечення входить:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, для особи, яка обіймає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, військова служба за контрактом є іншою оплачуваною діяльністю. Водночас таку оплачувану діяльність передбачає закон.
Сили територіальної оборони ЗСУ — це окремий рід сил ЗСУ, на який покладають організацію, підготовку та виконання завдань територіальної оборони (п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону № 1702). Комплектують органи військового управління, військових частин Сил територіальної оборони ЗСУ в особливий період військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу і територіальним резервом (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1702).
Громадяни України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, які передбачає, зокрема, частина третя статті 119 КЗпП.
За працівниками, яких призвали на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняли на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігають місце роботи і посаду в установі, організації (ч. 3 ст. 119 КЗпП). Таким працівникам виплачують грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону № 2011.
Отже, військова служба, зокрема у складі Сил територіальної оборони ЗСУ, — не порушенняобмеження, яке передбачає пункт 1 частини першої статті 25 Закону № 1700. Адже таку оплачувану діяльність передбачає закон як виняток.
Так, порушуватиме.
Порушення не буде, якщо військовослужбовець — не військова посадова особа.
Суб’єкти, на яких поширюються обмеження щодо суміщення та сумісництва, зокрема й заборона на іншу оплачувану діяльність, — це військові посадові особи ЗСУ, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки (пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 25 Закону № 1700).
НАДС наголошує: якщо військова посадова особа виконуватиме умови договорів з підприємствами, тобто займатиметься іншою оплачуваною діяльністю у вільний від військової служби час, — порушуватиме обмеження, яке передбачає пункт 1 частини першої статті 25 Закону № 1700. Наслідок — адміністративна відповідальність за статтею 172-4 КпАП.
Працевлаштування особи, дію трудового договору з якою призупинили, до інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій різних форм власності на період воєнного стану — не порушення обмеження сумісництва.
На період дії воєнного стану Закон № 2136 запровадив нову кадрову процедуру — призупинення дії трудового договору. Тому в багатьох осіб, уповноважених виконувати функції держави або місцевого самоврядування, дію трудового договору з якими призупинили, виникає запитання про дотримання вимог пункту 1 частини першої статті 25 Закону № 1700. Чи порушують вони ці вимоги, якщо у період дії воєнного стану працевлаштуються до інших державних органів або органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій різних форм власності?
Призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, які передбачає трудовий договір.
Коли призупиняють дію трудового договору, трудові відносини не припиняють (абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 2136). Працівник у такому разі не отримує жодних виплат. На відміну від простою, за час якого працівнику нараховують виплату не нижче ніж 2/3 тарифної ставки посадового окладу. Відшкодовувати заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі буде держава, що здійснює збройну агресію проти України (ч. 4 ст. 13 Закону № 2136).
Особа, дію трудового договору з якою призупинили:
- не виконує у зазначений період службових обов’язків за посадою та, відповідно, не веде діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
- не отримує заробітної плати, будь-яких гарантійних та компенсаційних виплат.
Отже, працевлаштування особи, дію трудового договору з якою призупинили, на період воєнного стану до інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій різних форм власності — не порушення обмежень, які передбачає пункт 1 частини першої статті 25 Закону № 1700.
Якщо державні службовці категорій «Б» та «В», посадові особи місцевого самоврядування четвертої — сьомої категорій скористаються правом суміщати свою посаду з іншою діяльністю під час дії воєнного стану, вони зобов’язані припинити іншу оплачувану чи підприємницьку діяльність протягом 15 робочих днів з дня, коли припинили простій або закінчилася відпустка (п. 28 розд. ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1700).
А чи порушує заборону на підприємницьку діяльність державний службовець, зареєстрований як ФОП? Ні, якщо він фактично не займається підприємницькою діяльністю (Методичні рекомендації).
Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яку здійснюють суб’єкти господарювання (підприємці) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України; ГК).
Суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом (ч. 1 ст. 58 ГК).
Державна реєстрація — лише передумова для підприємницької діяльності. Сама собою вона не свідчить про порушення вимог пункту 1 частини першої статті 25 Закону № 1700. Але якщо зареєстрований ФОПом держслужбовець усе-таки здійснює підприємницьку діяльність — це порушення.
Утім, НАДС рекомендує держслужбовцям, щоб усунути будь-які підозри про можливе порушення вимог щодо суміщення та сумісництва, припиняти підприємницьку діяльність ФОП у порядку, який визначає Закон № 755.
НАДС нагадує: за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності законодавство передбачає адміністративну відповідальність за статтею 172-4 КпАП.
