Відпустки без збереження зарплати на нових підставах

Закон № 2352 з 19 липня встановлює новий вид відпустки без збереження зарплати та нову підставу, щоб її надати. Розібратися, як правильно надавати такі відпустки, кому та якої тривалості, допомагає Федерація професійних спілок України (ФПУ) на офіційному вебпорталі. Розглянемо детально уточнені норми.

Усім на будь-який «воєнний» строк

Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець може надавати на прохання працівника відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, який встановлює частина перша статті 26 Закону про відпустки (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136).

Відпустку без збереження заробітної плати за цією підставою надають:

• без обмеження її тривалості, але у період дії воєнного стану;
• будь-якому працівнику незалежно від його категорії чи статусу, за його заявою та погодженням роботодавцем.

Надавати працівнику відпустку на підставі частини першої статті 26 Закону про відпустки — право роботодавця, а не обо­в’язок.

ФПУ наголошує: час, коли працівник перебуває у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою, зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основ­ну відпустку відповідно до пункту 4 частини першої статті 9 Закону про відпустки.

Тим, хто виїхав, до 90 днів

Зміни до частини четвертої статті 12 Закону № 2136 фактично запроваджують новий вид відпустки. Адже вона не належить до відпусток без збереження заробітної плати на підставі статей 25, 26 Закону про відпустки. Працівники набувають право на цей вид відпустки з 19 липня 2022 року.

Нову відпустку роботодавець зо­бо­в’я­заний надати в період дії воєнного стану працівникам, які виїхали за межі території України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи (ВПО), якщо вони просять про це заявою. Тривалість відпустки — як зазначено в заяві, але не більше ніж 90 календарних днів.

Основне про відпустку за новою підставою — її надають:

• не довше як на 90 календарних днів у період дії воєнного стану;
• тільки працівникам, які виїхали за межі території України або набули статусу ВПО;
• в обо­в’яз­ковому порядку за заявою працівника.

Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів. Однак загальна тривалість відпусток (частин) — не більше 90 днів протягом дії воєнного стану. 

Роботодавець не може відмовити працівникові у відпустці на підставі частини четвертої статті 12 Закону № 2136.

Щоб отримати відпустку, працівник має підтвердити, що виїхав за межі території України або набув статусу ВПО. Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України законодавство не визначає. Тож рішення надати відпустку у цьому випадку ухвалює роботодавець на підставі доказів, які надасть працівник.

Доказами ­можуть бути:

• довідка про статус ВПО;
• відмітки в паспорті про перетин кордону;
• документи, що підтверджують статус особи, яка отримала тимчасовий захист, або інший статус, що дозволяє перебувати тривалий час у певній країні, тощо.

ФПУ наголошує: якщо працівник, який перебуває у зазначеній відпустці, повернеться на територію України, він втратить право вимагати продовжити таку відпустку. 

Час, протягом якого працівник перебуває у відпустці без збереження заробітної плати за цією підставою, не зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основ­ну відпустку відповідно до пункту 4 частини першої статті 9 Закону про відпустки.

На постійних підставах

ФПУ звертає увагу: у період дії воєнного стану за певними категоріями працівників зберігається право на відпустки без оплати, що надають в обо­в’яз­ковому порядку за їх бажанням відповідно до статті 25 Закону про відпустки.

Залишається і право працівників на відпустку відповідно до частини першої статті 26 Закону про відпустки (ст. 84 КЗпП). Нагадаємо: за сімейними обставинами та з інших причин працівнику можна надавати відпустку без збереження заробітної плати на строк за угодою між працівником та роботодавцем, але не більше як 15 календарних днів на рік. Таку відпустку надають за заявою працівника та згодою роботодавця. Але роботодавець може і не надати працівнику таку відпустку.

Крім того, працівники мають право на відпустку без збереження заробітної плати на період карантину, який встановлює Кабмін. Її не включають до загального строку 15 календарних днів відпустки без збереження заробітної плати, яку надають за сімейними обставинами та з інших причин (ч. 2 ст. 26 Закону про відпустки).